Микола Костянтинович Реріх (9 жовтня 1874, Петербург — 13 грудня 1947 Кулу, Хімачал-Прадеш, Індія)) —
художник, філософ, археолог, мандрівник і письменник з всесвітньо визнаним
ім'ям.Працював також
в Україні в галузі монументального мистецтва; з 1920 перебував у США
та Індії. 1903-06 за ескізами Реріха виконано дві мозаїки
(«Покрова») для церкви у с. Пархомівці на Київщині,
1910 мозаїки для Троїцького собору Почаївської Лаври.
У статті
йдеться про золоту нагрудну прикрасу, яка вирізняється неймовірною художньою
досконалістю, насиченою символікою, глибиною змісту композицій; проаналізовано
зображення верхнього ярусу – наративні чи розповідні сцени, які дозволяють
одержати інформацію про аспекти буття скіфів, зокрема про таку важливу галузь
господарської діяльності, як тваринництво, а також про деякі аспекти буття
скіфів, зокрема про таку важливу галузь господарської діяльності, як
тваринництво, а також про деякі елементи їхнього вбрання.
Наші предки все своє життя супроводжували ритуальними діями, піснею, танцем... В українських духовно багатих обрядах відтворено світогляд народу, його національну самобутність, добру лагідну душу. У народі говорили: "Якщо хочеш відродити здоровий рід, треба відродити все потоптане, забуте, відродити свої корені". Зараз модними стали китайські традиції "фен-шуй". Та нам і запозичувати нічого не потрібно. У цій книзі ви знайдете все про наші прадавні українські обереги - землю, воду, вогонь, вишитий рушник, сорочку, пояс, хусточку, рослини. Нехай хоч щось із прочитаного стане вам у пригоді.
Особлива цінність книжки Є. Гуцала «Ментальність орди», як на мене,
полягає в тому, що в ній про багатовікову історію московської експансії
та про хижацьку сутність рсійського колоніалізму сказано словами самих
же росіян: і оскаженілих від крові генералів-завойовників типу Єрмолова
чи Скобелева, і поетів, які вславляли нескінченні колоніальні війни
імперської Росії, і тих порівняно нечисленних шляхетних синів Росії, які
ставали на захист народів, винищуваних імперською ордою. Михайло Москаленко
Роман В. Барки "Жовтий князь" є одним із найяскравіших описів
українського голодомору 1932-1933 років. Ключем до розуміння авторської
концепції твору _ й одним із його провідних символів стає жовтий колір,
що зустрічається уже в назві роману. Він входить в оповідь твору в
характеристиці одного із фанатичних і бездушних служників нового
режиму, Григорія Отроходіна, який називається рудим. Згадка, що він
носить зелений френч, "як у вождя", відсилає читача до голови пануючої
владної вертикалі.
У романі «Холодний Яр» описана одна з найяскравіших сторінок
Визвольної боротьби в Україні. «Це живий приклад, як невеликі числом,
але незламні духом можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим
ворогом».
Після того, як московська червона орда захопила Україну, над Дніпром
існувала «Холодноярська Республіка», яка під українським національним
жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором Холодного Яру, на якому
було написано: «Воля України — або смерть!» вела запеклу збройну
боротьбу за Українську державу аж до 1922 року. То були села в околицях
Холодного Яру на Чигиринщині.
Першим, хто сказав світові правду про 1933 рік, його причини і наслідки, став автор роману "Марія” Улас Самчук.
Написаний у високому стилі хроніки життя жінки-селянки, роман підносить її образ до символу України, багатостраждальної нашої землі.
