Каталог статей
Умови підвищення ефективності естетичного виховання дітей та юнацтва в школах мистецтв
Ключові слова: естетична культура, відділ естетичного виховання, гармонійне естетичне виховання, естетична свідомість.
Система освіти пов’язана з глобальними процесами, що відбуваються у світовому соціокультурному просторі. Центром суспільства є людина. Тому рівень розвитку і стану суспільства залежить від духовного та інтелектуального потенціалу людства, його діяльності. В складних та недосконалих умовах розбудови української держави одним з провідних завдань для суспільства є виховання нового покоління. Сучасна криза українського суспільства має прояв у всіх сферах людської діяльності: економічній, політичній, ідеологічній, моральній та духовній. Духовна криза – найстрашніша, оскільки є причиною усіх інших. Ознаками духовної кризи є: відхід від традиційних ціннісних орієнтирів, нівелювання деяких загальнолюдських цінностей, ігнорування норм моралі, ідеалів краси, тощо. Все це змушує сьогодні по-новому поглянути на процес виховання дітей та юнацтва та переосмислити завдання, які стоять перед позашкільними навчальними закладами. Нагальною проблемою є удосконалення шляхів формування у дітей та юнацтва якісно нового мислення, розумово-вольової активності та відповідного рівня моральної та естетичної свідомості. Що є прекрасне, а що потворне? Це питання, яке необхідно ставити перед молоддю, а головне – показати шляхи пошуку відповіді на нього.
Аналіз останніх досліджень і публікацій виявив, що проблематика даного дослідження знаходиться на перетині наукових інтересів таких дисциплін як естетика, теорія і практика естетичного виховання, психологія особистості, психологія мистецтва, педагогіка, педагогіка мистецтва, культурологія тощо.
Дослідження естетичного виховання проводили такі науковці: В. Рева, М. Стельмахович, Ю. Б. Горев, І. Ф. Гончаров, Л. Т. Левчук, Є. В. Квятковський, В. Г. Бутенко, Н. О. Яранцева, які на теоретичному та практичному рівнях вирішували конкретні питання виховання особистості у процесі спілкування, зокрема художнього. Вивчали проблеми та особливості естетичного виховання української молоді О. Прокопова, В. О. Кудін, В. Білоусова, І. Гомон, В. Єнін, І. Коберник. Педагогічним аспектам проблеми приділили увагу В. Сухомлинський, В. М. Галузинський, М. Б. Євтух, Є. М. Ільїн, Д. Б. Кабелевський, В. А. Кан-Калик, Г. Ващенко. Психологічні аспекти проблеми вивчали А. А. Бодалевський, Л. С. Виготський, Е. Г. Злобіна, М. С. Каган, І. С. Кон, Н. Д. Левітов, Г. С. Костюк, Н. И. Киященко, Н. Л. Лейзеров, А. В. Мудрик. Окремі аспекти психології та педагогіки мистецтв в рамках питання естетичного виховання вивчали В. С. Біблер, В. А. Верб, О. Е. Корнійчук, Л. С. Левшина, Б. Т. Ліхачов, В. А. Малахов, Б. С. Мейлах, А. А. Мєлік-Пашаєв. На рівні психолого-педагогічних досліджень пріоритет у висвітленні концептуальних основ проблеми спілкування належить А. В. Мудрику. Вчений розкриває суттєві сторони спілкування як фактора виховання особистості і визначає головні шляхи педагогічного впливу на нього з метою удосконалення процесу виховання школярів. Питання самовиховання досліджували М. Ф. Гетьманець, В. Галузинський, Н. Масленнікова. Отже, широкий спектр різнопланових досліджень підтвердує міждисциплінарність проблематики, якій присвячена дана стаття.
В раніше проведених дослідженнях процес естетичного виховання не розглядався у тій площині, в якій йдеться в цій статті. Зокрема, науковці вивчали психологічні особливості естетичного виховання різних вікових груп учнів [1 – 5], описували засоби естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл, різних типів позашкільних освітніх закладів [6 – 14], приділяли увагу питанням співвідношення морально-етичного та естетичного виховання [15, 16]. Проте об’єктивно оцінити результати, що були досягнені естетичним вихованням, важко. Тим більше, жодне соціологічне дослідження не здатне напевне спрогнозувати наслідки, можливі переваги та втрати від його якості. Ми тільки можемо судити про них опосередковано. Однак соціально-культурні наслідки естетичного виховання є вкрай важливими та масштабними для покоління, суспільства, нації, держави, світу. Тому дана стаття присвячується саме практичним заходам підвищення ефективності естетичного виховання дітей та юнацтва в школах мистецтв.
Метою статті є запропонувати конкретні заходи з підвищення ефективності естетичного виховання дітей та юнацтва в школах мистецтв на основі дослідження сутності процесу естетичного виховання та виявлення недоліків у його організації. Практичні рекомендації можна та доцільно буде використати для впровадження в структуру шкіл мистецтв спеціального відділу естетичного виховання та для розробки відповідних методичних матеріалів, які будуть регламентувати його роботу.
В наш час з’явилося безліч нових технологій, які дали поштовх для розвитку жанрів, відповідних засобів та технік мистецтва. Однак типові навчальні плани, у відповідності з якими здійснюється навчання в школах мистецтв досі не охоплюють більшості з сучасних видів мистецтв [17, с. 115 - 165]. Все це пояснюється браком коштів в бюджеті, що виділяється на утримання таких закладів культури та незадовільним станом матеріально-технічної бази [18]. Причому на практиці часто питання стоїть лише про втримання позашкільних закладів освіти на існуючому рівні, а не про їх розвиток. Деякі види мистецтв, що прямо не передбачені навчальним планом (як от розпис на тканині в техніці батік, ткацтво, гончарство тощо), представлені в школах мистецтв лише завдяки додатковим вмінням та ентузіазму окремих педагогів. Питання різноманітності видів мистецтв, що представлені в школах, залежать від можливостей їх керівників створити якомога повніший мистецький осередок.
Аналіз фахових періодичних видань дає підстави стверджувати, що процес естетичного виховання дітей та юнаків у школах мистецтв проходить з недоліками [4, 5, 9, 16, 19]. Майже вся увага педагогів в навчально-виховному процесі спрямована на власне навчальному, головна мета якого – навчити техніці, прийомам обраного фаху. Виховна складова процесу, зокрема естетична знаходиться на другому плані. Тому необхідно посилити саме виховну складову освітнього процесу.
Принцип – не кількість, а якість має стосуватися наповнення навчального часу предметами. Деякі з них сьогодні є непотрібними, а ті, що потрібні – відмінені або значно скорочені через брак фінансування (читання з аркуша, підбір за слухом, ансамбль, тощо). Окрім того, наявною є відсутність гармонізуючого зв’язку між різними відділами школи. Наприклад, для тих, хто навчається в музичному відділі, не передбачено жодної години хореографії, а в відділі образотворчого мистецтва – музики (і хореографії також), тощо. Відтак естетичне виховання учнів є фрагментарним та направленим на сприйняття лише окремих видів об’єктів-носіїв прекрасного, наприклад, музики, образотворчого мистецтва чи хореографії, як таких. Саме слово "відділяти” означає відокремлювати, відділювати, відгороджувати, розділяти [20, с. 127 – 128].
В людині природою закладене прагнення до гармонії, досконалості. Гармонійний, всебічний розвиток особистості неможливий без її естетичної вихованості як набутої якості особистості. Основою, на якій здійснюється естетичне виховання, є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах. Тому в естетичному вихованні повинен панувати системний підхід. Це означає, що гармонійне естетичне виховання повинне передбачати рівноцінне навантаження дисциплінами з вивчення різних видів мистецтв, що будуть доповнювати одна одну, та розуміння досконалості на відомих позитивних прикладах.
Роль шкіл мистецтв в системі виховання дітей та юнацтва не є другорядною, оскільки будь-який заклад освіти за межами загальноосвітнього покликаний доповнювати, примножувати та гармонізувати знання, вміння та навички. Гармонійне естетичне виховання необхідне для молоді, яка претендує на державну службу, на посади топ-менеджерів у бізнесі, зокрема в шоу-бізнесі, тощо.
Наявним є нав’язування шаблонів та форматів, в результаті чого втрачається індивідуальність дитини, як митця, носія оригінальних ідей, форм, образів, техніки, засобів тощо. У естетичному вихованні максимально ефективною, доцільною буде праця творча, вільна від шаблону, праця зв’язана з напруженням думки, з самостійними пошуками шляхів до істини. Видатний педагог А.Дістервег писав: "Поганий учитель підносить істину, хороший вчитель її знаходить [21, с. 16]. Ж.Юзвак зазначає, що естетичне сприйняття «якнайбільше сприяє роботі творчої уяви та виникненню творчої активності, оскільки естетичні об’єкти майже завжди викливають бажання відтворити їх» [22, с.35].
Тому підвищити ефективність естетичного виховання дітей та юнацтва в школах мистецтв можливо завдяки реалізації їх природнього права та потреби в самовираженні шляхом спрямування на активне творення естетичних цінностей. З метою вирішення проблеми підвищення ефективності естетичного виховання пропоную створити в структурі шкіл мистецтв відділ естетичного виховання (див. схему 1).
Завданням відділу естетичного виховання є перетворення дітей та юнацтва на носіїв високої естетичної культури, естетичної свідомості. Джерелами естетичного виховання є художня література, музика, образотворче, театральне мистецтво, кіно, природа, естетика навчальних приміщень, зовнішній вигляд учителів та учнів, взаємини між учнями і вчителями, тощо. Оскільки естетичне виховання має бути системним та гармонійним, до навчального плану цього відділу доцільно включити наступні напрямки дисциплін:
1) Філософський: основи філософії, естетика, риторика, логіка;
2) історичний: історія мистецтв, історія художніх ремесел;
3) мистецький: кіномистецтво і телебачення, театральне, музичне (різні інструменти за вибором), образотворче мистецтво, хореографія, співи (хоровий спів, вокальний спів, ансамбль), основи циркового мистецтва. Формувати відчуття краси життя, розвивати почуття допомагає мистецтво. Мистецтво всеосяжне. Його природа досить складна.
В рамках цих дисциплін вивчатимуться більш конкретні предмети зі складністю, відповідній до віку, можливостей, інтересів, нахилів, здібностей учнів. Перелік дисциплін, що наведені не є вичерпним і може варіюватися. Основи філософії є відділоутворюючим предметом. Філософія покликана навчити дітей та юнацтво замислюватися над суттю речей, явищ та зв’язків між ними, допоможе осягнути красу не лише мистецьких витворів, а й створеного природою, естетику та цінність технічних виробів та винаходів людства.
Естетика – філософська наука, що вивчає природу естетичної свідомості, виховує критичне ставлення до мистецтва та є профільним предметом в даному відділі [23, с.11]. Наведені вище дисципліни є академічними. Тобто обсяг їх є достатнім для подальшого вивчення у вищих навчальних закладах, а зміст близький до профільного. Тому учні, які отримають підготовку відділу естетичного виховання, матимуть підстави вступади до вищих навчальних закладів на спеціальністю «мистецтвознавець» та «культуролог».
Риторика ознайомить з різними аспектами мистецтва володіння словом. Історія художніх ремесел покликана ознайомити учнів зі сферою виробництва матеріальних благ, що є об’єктами мистецтва та предметами побуту. Це, зокрема гончарна справа, ковка, кожем’ячна, столярна, бутна, ювелірна, друкарська справа тощо. Історія мистецтв навчить дітей та юнацтво розуміти мистецтва в їх онтології та розтлумачить ідеали та цінності кожної з епох. Дисципліна «музичне мистецтво» дає можливість вибору інструменту, з яким будуть знайомитись учні. Головна мета – ознайомитись з обраним інструментом та основам гри на ньому. Дисципліна «образотворче мистецтво» передбачає вивчення вкладених предметів. Це, власне образотворче мистецтво за допомогою різних технік (графіка, живопис, креслення; акварель, олія, пастель, акріл, батік, малювання на склі, кераміці, тощо), ліплення з пластеліну, глини, вивчення архітектури та монументальних видів мистецтв, дизайн інтер’єру, тощо. В старших класах передбачається вивчення комп’ютерної графіки (планшетне малювання, 3d-моделювання та інші графічні програми). Дисципліна «кіномистецтво і телебачення» передбачає як теоретико-історичну складову, так і практичні заняття. В старших класах дітям має бути надана можливість створення власних короткометражних фільмів, роликів. Уроки театрального мистецтва ознайомлять учнів як з традиціями, так і з сучасними напрямками даного мистецтва. Вивчення дисципліни може бути закріплене колективною підготовкою міні-вистав, їх декорацій, костюмів та музичного оформлення. Окремими предметами мають вивчатися всі зазначені вище види мистецтв України, оскільки естетичне виховання має бути засноване на глибокому розумінні розвитку історичного процесу Батьківщини, на любові до української землі, шанобливому ставленні до предків. Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.
Важливою умовою ефективного підвищення естетичної культури є створення сприятливого естетичного середовища в школі мистецтв (картинні галереї, мистецькі світлиці, художні майстерні, естетичне оформлення навчальних кабінетів) та активна взаємодія з навколишнім соціокультурним середовищем, закладами культури (музеями, філармоніями, театрами) з урахуванням індивідуальних здібностей, інтересів і потреб учнів. Передбачається організація зустрічей, майстеркласів з митцями – народними і професійними. Не останнє значення має естетична культура вихователів і вихованців у зовнішньому вигляді й у стосунках зокрема. За словами В.Кременя, «…робота з духовного розвитку дитини неможлива без відповідної кваліфікації вчителів» [24, с.5].
Отже, перепонами на шляху підвищення ефективності естетичного виховання в школах мистецтв є суттєві недоліки в організації навчально-виховного процесу. В типових навчальних планах шкіл мистецтв України не представлена більшість з сучасних видів мистецтв. При їх побудові та наповненні предметами має бути відображений принцип якості. Виховна складова навчально-виховного процесу, зокрема естетична, знаходиться у педагогів, на жаль, на другому плані. Тому необхідно посилити саме виховну складову. Між різними відділами шкіл мистецтв відсутній міждисциплінарний гармонізуючий зв’язок. Відтак естетичне виховання учнів є фрагментарним та направленим на сприйняття лише окремих видів об’єктів прекрасного.
Естетичне виховання повинне базуватися на системному підході та передбачати рівноцінне навантаження дисциплінами з вивчення різних видів мистецтв, що будуть доповнювати одна одну. Ще одним важливим принципом підвищення ефективності естетичного виховання є творча праця, вільна від шаблонів та стандартів, підтримка та розвиток креативності учнів.
Підвищити ефективність естетичного виховання дітей та юнацтва в школах мистецтв можливо шляхом створення в їх структурі відділу естетичного виховання. Забезпечити ефективне естетичне виховання дітей та юнацтва можливо завдяки реалізації їх права та потреби в самовираженні шляхом спрямування на активне творення естетичних цінностей. Воно має спонукати дітей до самоосвіти. Джерелами естетичного виховання є художня література, музика, образотворче, театральне мистецтво, кіно, природа, естетика навчальних приміщень, зовнішній вигляд учителів та учнів, взаємини між учнями і вчителями, тощо.
Умовами ефективності естетичного виховання дітей та юнацтва також є: створення в навчальному закладі естетично привабливої обстановки, активна взаємодія з навколишнім соціокультурним середовищем, висока естетична культура вихователів і вихованців.
У подальшому передбачається детальне обгрунтування, розробка методичної літератури для функціонування відділу естетичного виховання в школах мистецтв. Впровадження відділу естетичного виховання як пілотного проекту відбудеться на базі школи мистецтв № 1 м. Лисичанськ Луганської області.
1. Вікова психологія / під ред. Г. С. Костюка. – К. : Рад. школа, 1976. – 270с. 2. Кон И. С. Психология старшеклассника. – М., 1980. – 191с. 3. Левитов Н. Д. Психология старшего школьника. – М., 1955. – 214с. 4. Рева В. Естетичне виховання школярів / В. Рева // Мистецтво та освіта. – 1998. - № 1. – С.4 – 8. 5. Стельмахович М. Естетичне виховання / М. Стельмахович // Теорія і практика українського національного виховання. – Івано–Франківськ, 1996. – С.116 – 120. 6. Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі / А М. Алексюк. – К., 1981. – 206с. 7. Библер В. С. Школа диалога культур / В. С. Библер // Искусство в школе. – М., 1992 - №2. 8. Галузинський В. Самовиховання та самоосвіта школярів / В Галузинський, Н. Масленнікова. – К., 1969. – 156с. 9. Гетьманець М. Ф. Суб'єктивність – закон творчості / М. Ф. Гетьманець // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2000. - № 2. – С.51 – 53. 10. Гончаров И. Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности / И. Ф. Гончаров. – М., 1986. – 126с. 12. Эстетическое воспитание и художественное развитие школьников в приоритетных типах школ и внешкольных учреждений / рук. Квятковский Е. В. – М., 1991. 13. Каган М. С. О месте искусства в жизни школы / М. С. Каган // Искусство в школе. – М., 1992. - № 1. – С.11 – 19. 14. Лихачев Б. Т. Теория эстетического воспитания школьников. – М., 1985. – 176с. 15. Гончаренко Н. В. Художественное в эстетике и в искусстве. – К., 1990. – 249с. 16. Терещенко Ю. Філософія освіти та науки морально-етичного виховання / Ю. Терещенко // Шлях освіти. – 2002. - № 3. – С.11 – 15. 17. Збірка нормативно-правових документів та методичних рекомендацій з питань організації адміністративно-господарської діяльності та навчально-виховного процесу початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів системи Міністерства культури і туризму України. – Част. 1. – Сімферополь, 2005. – В 5 част. – Видання 4. 18. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2009 р. N 1260-р «Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року». – 19. Прокопова О. Естетичне виховання як засіб формування духовності української молоді / О. Прокопова // Духовність українства – 2003 - № 6. – с.56 – 59. 20. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. Редактор В.Т.Бусел. – Вид. 6. – К., Ірпінь: ВТФ "Перун”, 2004. – 1440 с. 21. Духовний розвиток особистості засобами мистецтва: Навчально-методичний посібник / Автор і упорядник Репетій С. Т. – Біла Церква, 2005. – 399 с. 22. Юзвак Ж. М. Естетичні фактори духовного розвитку особистості.х – К.: Знання, 1999. – 115 с. 23. Глазунова Л. Естетика з пелюшок: Про проблеми естетичного виховання / Л. Глазунова // Освіта. – 1993 – № 9. – С.11. 24. Кремень В. Розвитку духовності немає альтернативи / В. Кремень // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2004. – № 1. – С.4 – 6.
Ковтун Вікторія,
директор школи мистецтв № 1
м. Лисичанськ
vika_yo@inbox.ru
|
| Категорія: Мої статті | Додав: Iola (29.01.2012)
| Автор: Ковтун Вікторія E
|
| Переглядів: 2699
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
